На пам’ятнику Петру Запорожцю з’явилося оголошення про те, ким був цей чоловік за життя. Такий крок небайдужих, які вирішили лишитися анонімами, не випадковий. Адже у місті вже не перший рік точиться дискусія демонтувати радянський пам’ятник чи ні.
Нещодавно міська влада демонтувала пам’ятник Гренадеру на Олександрійському бульварі. А от пам’ятник Петру Запорожцю не наважилися. Хоча міський голова Геннадій Дикий обіцяв таке зробити ще восени 2021 року, коли відбувалася реконструкція площі Петра Запорожця.
Нагадаємо, що 2 вересня 2021 року під час сесії депутат міської ради Микола Гопайнич від партії «Європейська Солідарність» запитав у міського голови, чи буде демонтовано радянський пам’ятник на площі, яку почали реконструювати. Виявилося, що в кошторисі робіт, а це 3, 8 млн грн, не закладно демонтаж пам’ятника. Утім, міський голова Геннадій Дикий все одно пообіцяв погруддя демонтувати. Тоді ж Миколай Гопайнич запропонував перейменувати площу на честь гетьмана Івана Мазепи, який мешкав у нашому місті, та поставити на цій же площі йому пам’ятник. 
Серед противників демонтажу є також кандидати історичних наук, які мешкають у нашому місті. Зокрема, Євген Чернецький проти демонтажу, оскільки пам’ятник зроблений видатним українським скульптором Іваном Кавалерідзе, а також, на думку вченого, Запорожець насправді не був соратником Леніна. Під час війни питання про перейменування вулиць та демонтаж радянських пам’ятників знову активізувалося. Наразі комісія при міській владі розглядає нові варіанти назв вулиць та, за чутками, пропонує таки демонтувати пам’ятник. Офіційної інформації щодо демонтажу від влади не було. Отже, небайдужі містяни вирішили самотужки підштовхнути владу до активніших дій в цьому напрямі. Для довідки: Петро Запорожець народився в Білій Церкві в 1873 році. У 1886—1891 — навчався у Київському реальному училищі. З 1891 року був студентом Петербурзького технологічного інституту, де вступив до марксистського гуртка і в 1895 році під керівництвом В. І. Леніна брав участь у організації Петербурзького «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» та був учасником центрального гуртка цього союзу. Вів соціал-демократичну пропаганду серед робітників у районах Нарвської та Московської застав.
Члени петербурзького Союзу боротьби за визволення робітничого класу (зліва-направо): стоять — О. Л. Малченко, П. К. Запорожець, А. А. Ванєв; сидять — В. В. Старков, Г. М. Кржижановський, В. І. Ульянов, Ю. О. Мартов. Санкт-Петербург, 1897 рік. Фото — Вікіпедія.
У 1895 році приїжджав у Київ із організаційним завданням. У грудні 1895 року революціонера було арештовано та засуджено на п’ять років заслання. Перебуваючи в тюрмі, психічно захворів. З 1897 року перебував у київській Кирилівській психіатричній лікарні. Згодом — помер у лікарні у Вінниці. У червні 2019 року погруддя Запорожцю у Вінниці було демонтовано.