Різдвяне дерево зі свічками та яблуками: ялинка прийшла до нас в ХІХ столітті

Звичай ставити на Різдво ялинку для дітей прийшов до нас з Німеччини у середині ХІХ століття. Тому хвойну красуню спочатку називали “німецькою ялинкою”. Її прикрашали свічками та яблуками. Згодом ялинкові прикраси стали більш вишуканими. З’явилися гірлянди, мішура з фольги.

Фото: Гравюра «До школи на ялинку». Над входом напис «Школа», а у вікні видніє наряджена ялинка. Тижневик «Родина», 1902 рік, № 51. Фото Станіслав Цалик

Співак і композитор Олександр Вертинський, чиє дитинство минуло в Києві, згадував, як прикрашали різдвяну красуню у них вдома наприкінці ХІХ століття, розповідає у блозі ВВС краєзнавець Станіслав Цалик:

“Спочатку вішали на ялинку кримські рум’яні яблучка, потім апельсини та мандарини на червоних гарусних нитках, потім золоті й срібні горіхи, потім хлопавки, потім цукерки та пряники – все послідовно, потім іграшки, а насамкінець – свічки. Ялинка стояла ошатна, величезна, до стелі, і була схожа на якусь давню царицю, вдягнену в перли та парчу, горду і прекрасну”.

На початку ХХ століття з’явилися навіть колективні різдвяні ялинки – переважно в сільських недільних школах. Запрошували малечу, дарували подарунки. Наприклад, гравюра 1902 року зображує селянок, які ведуть своїх дітей до школи на ялинку.

Наприкінці 1920-х більшовики заборонили різдвяну ялинку – одночасно із забороною Різдва. Але люди потайки все одно святкували народження Ісуса Христа. Городяни давали винагороду двірнику за мовчання, завішували вікна, щоб перехожі не помітили з вулиці – і ставили ялинку.

Зрозумівши, що заборона безрезультатна, радянська влада 1935-го ялинку повернула, але тепер як новорічну. Після Другої світової війни абсолютно всі новорічні святкування в СРСР – вдома, в школах, Будинках культури, також у новорічних телепрограмах – відбувалися за участю прикрашеної ялинки.

Джерело