Броварський Благодійний фонд «БО «Патріотична Україна» засновано навесні 2022 року після повномасштабного вторгнення росії в Україну. Засновниця фонду Людмила Гуленок та волонтери фонду, серед яких і Надія Ніколаєнкова, щодня допомагають людям, які цього потребують. В інтерв‘ю «Трибуні Броварів» волонтерки розповіли, де беруть кошти для фонду, кому допомагають, який день запам‘ятають назавжди та що у волонтерській справі найважче.
Її звати Людмила Гуленок. Вона – уродженка Краматорська. У 2008 році переїхала до міста Бровари, тут і живе.
Ранком – волонтерить, вдень – працює, а ввечері знову повертається до волонтерської справи, бо вважає, що допомогти треба всім, хто цього потребує.
Людмила Гуленок
Із початку повномасштабного вторгнення, Людмила з іншими волонтерами допомагали харчами воїнам ЗСУ, ТРО та ССО.
Потім волонтерка вирішила організувати штаб, де разом із командою могли б допомагати тим, хто перебуває в тяжких життєвих обставинах.
- «Ми волонтеримо в усіх напрямках.
Допомагаємо взагалі всім: ВПО, сім‘ям, які постраждали під час бойових дій, багатодітним, воїнам ЗСУ. Всім, хто звертається до нас. Допомагаємо одягом, харчовими продуктами, тим, чим можемо допомогти. Наприклад, продуктові набори, а їх обмежена кількість, намагаємось видавати саме внутрішньо переміщеним особам.
(Натисніть задля збільшення)
- Офіційних волонтерів у нас 7.
Галина Лісова, Лариса Гонта, Ірина Шаповал, Катерина Абдрашитова, Єва Абдрашитова, я і Надія Ніколаєнкова. Це ті, які мають посвідчення. Вони допомагають на постійній основі.
Є багато й інших, які приходять і допомагають. У нас є спільнота у вайбері, де зареєстровані сім‘ї ВПО і ми завжди пишемо, яка допомога нам потрібна: сортувати, прибирати, завантажувати, вивантажувати, видавати та багато іншого.
- Нам допомагають усі Бровари.
Речі, взуття, посуд нам звозять із усіх кінців Броварів. Я даю клич: «Люди, допоможіть, будь ласка, багато сімей ВПО приїхали, потребують одягу, взуття». І наші люди такі молодці – вони завжди допомагають.
- У нас спонсорів немає.
Тому гроші скидають люди, якщо в цьому є потреба. Про все звітуємо на нашій фейсбук- сторінці. У першу чергу, нам зараз потрібно облаштувати штаб на Незалежності, 14-А. У нас немає тут опалення, дуже хотілося б поставити стелажі, стійки для одягу, щоб це було більш зручно для всіх. І для волонтерів, які працюють, і для людей, які приходять за допомогою.
- Звичайний день волонтера.
О 6 ранку встав і побіг. Побіг щось вирішувати, щось брати, забирати, домовлятися, всюди писати листи, просити допомогу: харчові набори, гігієну. Це відбувається зранку і до ночі.
- Ідея заснувати фонд прийшла сама собою.
У мене була така можливість, тому що приміщення надали мої дуже хороші знайомі. Надали безкоштовно, ми тут сплачуємо лише комунальні послуги. Але і на це фінанси потрібно знаходити самотужки.
- Я – Краматорчанка, але приїхала в Бровари і тут живу з 2008 року. І люди коли чують, що я з Донеччини, відразу в сльози – обіймаються, плачуть, кажуть: «Боже мій, ну хто ж як не ви?». Це завжди зворушливо, бо я їм землячка. Вони від мене відчувають цю підтримку, не тільки речами і продуктами, але й психологічну. На жаль, поки професійну психологічну підтримку не надаємо, але в планах у нас зробити людям і психологічний центр допомоги.
- Із холодним розумом у волонтерській справі не виходить.
У нас є така річ як вигорання. І коли дуже багато звернень, ти дуже нервуєш, намагаєшся розподілити увагу, допомогти більшій кількості людей, але ж не виходить.
Наприклад, неділя, 7 ранку, хтось телефонує і каже: «Ми тільки з Бахмута приїхали». Звісно, що я одягаюсь і їду допомагати, тому що вони тільки приїхали. І без нічого. Потрібно допомогти.
- Найбільше, що мене здивувало?
Коли орки були у нас у Скибині, у той час ми працювали в «Купаві», годували хлопців. Тоді я навіть не очікувала, що буде така згуртованість із приводу продуктів харчування, бо ніякої гуманітарної допомоги продуктами харчування не було. Я просто писала скрізь у групи «потрібні продукти» і броварчани гуртувалися. Вони проявили себе зовсім із іншого боку».
Ще одна Волонтерка Благодійного Фонду «БО «Патріотична Україна» – Надія Ніколаєнкова розповіла, що кожного дня допомоги у фонду просять десятки людей. Кількість людей збільшуються, фінансові витрати зростають, тому дедалі важче стає самотужки закривати всі потреби людей. Відмовляти не можуть, адже потрібно допомогти всім, хто цього потребує.
Надія Ніколаєнкова
Надія згадує як все починалося. До війни вона працювала в ювелірній справі, далі – декрет, потім – війна. Виїхала з дітиною за кордон на 50 днів, проте більше не витримала. Коли повернулась, виникла ідея із ще однією мамою – сусідкою, організуватися і допомагати тим, чим можуть.
Спочатку це був волонтерський рух двох мам. «Ми себе назвали мами-волонтерки Броварів і почали допомагати чим могли. Потім приєдналися до Благодійного Фонду «БО «Патріотична Україна» і зараз працюємо разом», – розповідає Надія.
Найважче у волонтерстві – психологічна допомога: надати речі, продукти харчування – це одне, а коли бачиш, що людина приходить розчарована – зовсім інше, каже Надія.
На запитання, який день у волонтерській справі запам‘ятався найбільше, Надія зазначає, що цей день ще попереду. Це день, коли почує про перемогу.
Кожен може долучитися, допомагати волонтерам Благодійного Фонду «БО «Патріотична Україна», щоб швидше прийшла наша перемога.
Авторка – Наталія Радчук
Фото – авторки та з офіційної фейсбук- сторінки Благодійного Фонду «БО «Патріотична Україна»