У четверту суботу листопада в Україні вшановується пам’ять жертв масових штучних голодів 1921-1923, 1932-1933 та 1946 років. У Білій Церкві також цю подію не пропускають. Щорічно небайдужі громадяни різного віку приходять до пам’ятного знаку жертвам Голодомору, аби вшанувати пам’ять мільйонів загиблих українців, які не випережили ті страшні часи.
22 листопада об 11:00 розпочався мітинг біля пам’ятного знаку. Учасники вшанували хвилиною мовчання невинних жертв Голодоморів та політичних репресій, усіх, хто загинув у війні, яка триває зараз.
Панахиду за жертвами Голодоморів та політичних репресій в Україні провели представники духовенства Білої Церкви Православної Церкви України на чолі з отцем Іваном Кречківським. Він закликав присутніх до єдності в такий важкий час та нагадав, що не вистачило б росіян, аби у кожного українця забрати геть все їстівне з домівок. Що у цій чорній справі допомагали їм самі ж українці, оті перевертні, івани без роду і племені, малороси по суті своїй…
Під час заходу присутні поклали до пам’ятного знаку квіти та колоски.
О 16:00 молодіжний центр міста Біла Церква спільно з громадською організацією «М32», студенти ВНЗ міста та активна молодь громади взяли участь у Всеукраїнській акції «Запали свічку».
Голодомор став одним із найжорстокіших та найцинічніших злочинів радянської влади проти українців. Саме голодом, позбавляючи навіть гнилої картоплини, совєти намагалися упокорити волелюбних українців, які не сприймали політики колективізації та відмовлялися віддавати в колгоспи свою худобу, реманент, землю, збіжжя. Голод, за задумом кривавих авторів цієї ідеї, мав позбавити українців ідентичності, зробити безликими і безмовними рабами, які зречуться свої культури, мови, традицій.
У 92-річницю Голодомору 1932-1933 років ми згадуємо всіх загиблих українців в особливому моменті. Напередодні, американська влада вирішила «порадувати» нас «мирним» планом з росією, який як українці, так і самі американці, а також європейці сприйняли однозначно – це капітуляція та заохочення агресора далі продовжувати людиноненависницьку політику та загарбницьку війну.
92 роки тому американці теж воліли не помічати, як в радянському союзі масово гинуть люди. Як пухлі, знесилені, напівживі лежать нікому не потрібні при дорозі…
Американський уряд вчасно отримував достатньо інформації про голод 1932—1933 років в Україні, однак не визнавав цього публічно й по суті не реагував. Про це заявив виконавчий директор комісії, найвідоміший дослідник Голодомору американець Джеймс Мейс.
Адміністрація Франкліна Делано Рузвельта, і передусім сам господар Білого дому, повністю знехтували мораллю і керувалися в ставленні до сталінського режиму суто прагматичним міркуванням — прагненням «опанувати безмежний радянський ринок». В умовах глибокої економічної кризи, що охопила Америку, ліві та ліберальні кола цієї країни сліпо захопилися «соціальним експериментом», який здійснювався в СРСР.
Рузвельт покладався не на висновки експертів і не на свідчення журналістів-правдолюбів. Найбільшим авторитетом для нього був московський кореспондент New York Times Волтер Дюранті, який публічно свідомо заперечував існування голоду в Україні. Більше того, цей «несусвітній брехун», як називали його колеги, у 1932 ще й отримав Пулітцерівську премію за свої репортажі з радянського союзу. До речі, це нагородження до сих пір не скасовано! Це все, що нам, українцям, варто знати про цинічність світу.
Варто нагадати й те, як засвідчив реакцію європейців на українську трагедію наш поет Олександр Олесь у 1931 році віршом «Європа мовчала…»:
Коли Україна за право життя
З катами боролась, жила і вмирала,
І ждала, хотіла лише співчуття,
Європа мовчала…
Коли Україна в нерівній борьбі
Вся сходила кров’ю і слізьми стікала
І дружної помочі ждала собі,
Європа мовчала…
Чи не є «мирний» план Трампа таким же актом зневаги до горя українців, як і дії його попередника Рузвельта?..
Вічна пам’ять всім загиблим українцям. Пам’ятаймо, хто наш ворог! Не допускаймо навіть думки про будь-яке примирення з ордою…